26 серпня 1953 року брати Кацума і Томома Тані заснували Tokyo Television Acoustic Company. Згодом, у 1956 році вони заснували ще одну компанію, Tokyo Electro-Acoustic Company. У 1964 році обидві компанії братів Тані були остаточно об'єднані в одну, що відтоді й до сьогоднішнього дня відома в усьому світі як TEAC Corporation.

 

TD-102, перша розроблена компанією серійна модель, надійшла у продаж у 1957 році, розпочавши славетну історію марки Teac.

 

У 1957 році до щойно заснованої Tokyo Electronic Acoustic Company завітали двоє американців, особисто генеральний директор та головний інженер Lafayette Radio Electronics, відомої на той час компанії-виробника радіоапаратури.

 

Уважно оглянувши прототип моделі TD-102, що продемонстрували їм брати Тані, американці заявили наступне: "Ми її візьмемо, але додайте підсилювач, замініть корпус на кабінет і зробіть з цього бобінний програвач". І замовили тоді всього 25 одиниць TD-102. 

 

Для Тані то було перше дійсно значне замовлення. От тільки у їх компанії тоді ще не було жодного спеціаліста з налаштування підсилювачів... Та за легендою, замовлення все ж таки було виконане вчасно, хоч усьому персоналу і довелося працювати для цього цілих три доби поспіль без перепочинку. Адже воно було варте таких наполегливих старань - TD-102, тільки-но він з'явився в американських магазинах, відразу ж став улюбленцем місцевих шанувальників якісного звуку (на фото засновник TEAC Кацума Тані зі своїм TD-102).

 

Щоправда, навіть після наступних декількох великих замовлень від Lafayette вже серійний TD-102 коштував дуже дорого, цілих 60000 єн. Це до того ж, що тоді початкова зарплата дипломованого банківського службовця становила не більше 15000 єн. А зважаючи ще й на те, що вінілові платівки у ті роки були чи не єдиним стандартом, TD-102 значно випередила тренд - до переходу на запис і відтворення на стрічку й, відповідно, на бобінні магнітофони було ще далеко. А все-таки на цьому історія навколо TD-102 аж ніяк не закінчилася.

 

У квітні 1958 року, почувши про TD-102, на фабрику Teac приїхав інженер Бретц, представник радіовиробничої фірми Philco. Вигукнувши, "Ви ж випускаєте таку чудову техніку, чому ж ви про неї нікому не розповідаєте?", він запросив керівництво Teac продемонструвати продукцію компанії у Far East Audio Club (Далекосхідному аудіоклубі), що розташовувався на військовій базі Тачікава.

 

На презентацію делегація TEAC привезла аж 50 одиниць TD-102, і всі їх глядачі зрештою розкупили за готівку просто на місці. Пізніше Тані згадував: "А потім у нас розпочався справжній аврал. Біля пошарпаної будівлі нашої фабрики цілими днями стояла довга черга з модних імпортних авто, власники яких наперед платили за нову TD-102. Містер Бретц став справжнім богом удачі для TEAC. Саме він навчив нас, як насправді потрібно робити бізнес. Завдяки його зусиллям наша продукція отримала ніби вотум довіри від закордонних покупців, з чого, власне, й почалася майбутня всесвітня експансія Teac".

 

Дійсно, саме перші успіхи моделі TD-102 дали початок широкій комерційній популярності новітніх магнітофонних дек Teac з відкритими бобінами. 

 

А невдовзі, коли відомий американський журнал Consumer’s Report назвав їх №5 у своєму рейтингу з 17 протестованих аудіосистем, Тані зауважив: "Хоч би як це не було важко, та коли такий технічно досконалий продукт створений, він обов'язково отримає визнання". 

 

Саме це переконання з часом склало основу корпоративної місії TEAC: "Сенс свого існування ми вбачаємо в умінні створювати найкращу у світі продукцію".

 

 

 

У 1964 році Японія, як відомо, стала першою з країн Азії, котра була удостоєна честі приймати у себе Олімпійські ігри. А TEAC Corporation та її технологічні системи мали честь взяти участь в організації та проведенні масштабних олімпійських заходів.

 

Завдяки численним інноваційним рішенням Teac, більшість з яких навіть сьогодні не втратили своєї актуальності (функція slow-motion, передача відеосигналу через супутники, кольорове зображення, показ великого марафону у прямому ефірі та ін.), Олімпійські ігри у Токіо підняли якість та масовість телетрансляцій спортивних змагань на абсолютно новий, недосяжний раніше рівень. Знамениті Tokyo Games навіть назвали "Телевізійною Олімпіадою".

 

Сучасні спортивні телепередачі нині теж важко уявити без яскравих кадрів уповільненої зйомки. Тож варто згадати, що надзвичайно модним "слоу-мо" ми всі завдячуємо корпорації TEAC та відділу телевізійних технологій японської телекомпанії NHK, фахівці яких спільно розробили та впровадили цю захоплюючу технологію. Відтоді минуло вже майже 60 років, а уповільнені кадри спортивних (і не тільки) трансляцій щодня переглядають мільйони глядачів в усьому світі.

 

 

 

У 1960-х роках, з появою найрізноманітніших програвачів, радіо, а потім і касетних магнітофонів, навіть пересічна американська сім'я отримала нарешті можливість слухати музику у різних форматах і з різних носіїв.

А TEAC випустила A-4010, 4-доріжковий магнітофон, котрий відповідав тодішнім американським смакам на дизайн інтер’єрів, був досить надійним і простим в експлуатації, та найголовніше коштував стільки, що його могла дозволити собі середня американська родина без значного навантаження на сімейний бюджет.

 

Такий дизайн разом з новою концепцією особливої уваги до актуальних потреб користувача були настільки вдалими, що новий A-4010 майже миттєво став суперпопулярним. А після того, як цю модель придбали більш ніж 200 тисяч покупців, A-4010 став ще й одним з найпопулярніших виробів марки Teaс. А також передвісником початку нової ери – Ери аудіокасет.

Наступні моделі стрічкових дек Teac з відкритими бобінами, наприклад, A-6010, безумовно зміцнили позиції компанії як одного з провідних виробників магнітофонів у світі. Та на вході до центрального офісу Teac у Токіо відтоді встановлена саме остання з випущених моделей серії A-4010 зі спеціальною пам'ятною табличкою, котру представники компанії традиційно демонструють усім своїм гостям.

 

 

 

"Післявоєнна епоха закінчилася" - цією відомою фразою часто описують період швидкого економічного зростання Японії у 1960-х. Що ж відносно японської музичної індустрії, то вона у ті роки теж розвивалася надзвичайно швидко. 

 

Хіт Кю Сакамото "Ue Wo Muite Aruko" під англомовною назвою "Sukiyaki" захопив перші місця не лише в японських чартах, але цілих три тижні очолювала Американський національний чарт і музичні чарти в інших країнах та продавався мільйонними тиражами по світу. В 1966 році до Японії вперше приїхали Beatles, що стало ще однією світовою сенсацією, про контру часто згадують навіть сьогодні.

 

У 60-х для запису HiFi-звуку використовувалися переважно магнітофонні деки з відкритими бобінами. Та на той час вони коштували дуже дорого, понад 100 тис. єн (для порівняння перша місячна зарплата випускника університету складала близько 30 тис. єн). Тому Кацума Тані, президент і засновник корпорації TEAC, поставив підлеглим нове завдання: "Наша місія полягає в тому, щоб прикрашати музикою повсякденне життя простих людей, отже TEAC має зробити якісну аудіодеку, котру можна придбати за розумну ціну".

 

Так з'явилася модель Teac A-20, що була розроблена на основі найновіших фірмових технологій магнітного запису даних і стала першою в Японії касетною стереодекою рівня Hi-Fi. У магазинах коштував цей магнітофон всього 35000 єн, мав надзвичайний попит і теж зробив чимало для того, щоб якомога більше людей мали можливість щодня і з задоволенням послухати якісну музику.

 

 

 

А чи відомо вам, що саме за допомогою TEAC 80-8 (точніше, на його модифікації, TASCAM 80-8, котра була розроблена для професійної роботи з аудіо), у 1977 році були записані численні спецефекти для космічного блокбастера "Зоряні війни. Епізод IV: Нова надія", зокрема голоси знаменитих роботів R2-D2 та C-3PO?

 

Невеликий за розмірами 8-доріжковий рекордер з відкритими бобінами TASCAM 80-8 виконував запис звуку на півдюймову стрічку і мав усі необхідні для професійної роботи зі звуком характеристики.

 

До того ж він сконструйований так, що всі елементи управління записом та відтворенням у нього зручно розташовані просто на передній панелі, тому 80-8 дуже скоро став улюбленим робочим інструментом професійних звукорежисерів.

 

Модель користувалася такою пошаною у фахівців, що коли перші "Зоряні війни" вийшли у світовий прокат, то на всіх рекламних макетах R2-D2 у кінотеатрах було окремо зазначено, що голосові та звукові ефекти для фільму записані на обладнанні TASCAM. 

 

Та потім "Зоряні війни" мали такий шалений успіх, що за декілька днів фанати покрали усіх картонних роботів, і компанії Teac не залишили жодного. Що, одначе, аж ніяк не завадило популярності нового рекордера. Безліч легендарних музичних хітів 70-х, зокрема, таких суперпопулярних груп, як Boston і Kansas, були записані на Tascam 80-8.

 

 

 

У 1979 році компанія випускає модель Teac 144, першу у світі систему звукозапису на уніфіковані 4-доріжкові касети, у якій аудіорекордер був скомбінований із мікшерним пультом. Система забезпечувала високу якість запису, була досить компактною і простою у використанні та, що теж дуже важливо, була значно дешевшою у порівнянні з тодішнім обладнанням для звукозапису, і її міг придбати собі майже кожен музикант.

 

З огляду на це Teac 144, звичайно ж, теж не залишилася без уваги. До того ж популярність системи була настільки помітною, що увагу на неї звернули навіть Billboard, Pro Sound News та інші провідні видання світової музичної індустрії.

 

І не просто звернули увагу, а ще й відзначили її почесним титулом "Найінноваційніший продукт в історії!". Та й підстав для цього було більш ніж достатньо, адже Teac 144 насправді швидко став одним з неодмінних робочих інструментів музикантів і звукорежисерів та, безумовно, ще одним значним внеском компанії в історію розвитку популярної музики.

 

Чи не найвідоміший тому приклад - суперпопулярний у ті часи альбом "Nebraska" Брюса Спрінгстіна, котрий музикант записав у 1982 році на свій 144-й просто вдома. А творчий дух TEAC 144 відтоді успадкували ще безліч наступних аудіосистем Teac. Приміром, магнітофони серії TASCAM PORTASTUDIO, теж улюбленці цілих поколінь музикантів та звукорежисерів.

 

 

 

Цього року робота дослідників та інженерів TEAC в області розробки та вдосконалення систем запису й відтворення високоякісного звуку була виокремлена у спеціальний підрозділ, що почав працювати під новим брендом - ESOTERIC. Вже через 10 років після його застування під маркою ESOTERIC у продаж вийшов перший програвач компакт-дисків P-0, що втілював всі технологічні ноу-хау нового підрозділу, накопичені за перші 10 років наполегливої праці його фахівців.

 

Саме тоді, у 1997 році, з появою найпершого ESOTERIC світ дізнався, що цифрове програмне забезпечення для відтворення CD дає змогу почути у записі безліч раніше непомітних звуків. А P-0 був першим аудіопристроєм з унікальним оптичним механізмом Lossless Sled, котрий гарантував дуже точне зчитування даних, і саме завдяки йому по праву вважався технічно найдосконалішим на той час CD-плеєром.

 

Окрім того, перший ESOTERIC P-0 також оснащувався інноваційною мегасистемою VRDS (Vibration-Free Rigid Disc-Clamping System), тобто безвібраційною системою фіксації компакт-диска, що її згодом також отримали плеєри TEAC серії VRDS-50 і нові TASCAM CD-701.

 

Так розпочиналася ера ESOTERIC, і сьогодні сучасні аудіосистеми цієї марки, як і раніше, продовжують дарувати нам "істинну насолоду фантастичного музичного захоплення".

 

 

 

Премія "Еммі", як відомо - є насамперед нагородою за значний внесок у справу розвитку американського телемовлення. Високоякісні цифрові багатодоріжкові рекордери TASCAM, котрі впродовж багатьох років застосовуються в індустрії телемовлення не лише Японії, а й США, нагородами "Еммі" відзначені вже двічі.

 

Першу Emmy отримала модель DA-88 у 1995 році. У цьому 8-доріжковому цифровому рекордері були втілені найпередовіші аналогові, цифрові та мехатронні технології Tascam початку 90-х. Модель DA-88 звук записувала на звичайні відеокасети Hi8, завдяки чому давала змогу суттєво економити на носіях. До 16 окремих DA-88 можна було порівняно просто синхронізувати й створювати на їх основі великі системи звукозапису, а завдяки функції синхронізації з відеодеками, що використовувалися у студіях прямих ефірів та у кіновиробництві, DA-88 стала міжнародним стандартом для теле- і кінокомпаній.

 

А ще модель DA-88 оснащена фактично тим же простим і надійним транспортом (механізмом, що обробляє фізичний носій даних), що його компанія раніше створила для ВПС США та НАТО. Трохи пізніше на його основі Tascam на замовлення NASA розробила посилену версію, що витримувала перевантаження до 9g. Як кажуть, після завершення випробувань один зі спеціалістів Агентства, вкрай здивований надзвичайною живучістю пристрою, вигукнув: "Боже, потрібно ж всього лише зчитати з нього дані, а ми навіть не чекали, що він взагалі працюватиме!".

 

Другу для Tascam нагороду Emmy здобули у 2000 році багатодоріжкові рекордер і програвач MMR-8 і MMP-16. У відповідному пресрелізі Академії з цього приводу зазначається зокрема наступне: "MMR-8/MMP-16 та DA-88 є двома унікальними аудіосистемами з-поміж тих небагатьох, що удостоювалися такої нагороди. А компанія TASCAM - це наразі єдиний у світі виробник професійного аудіообладнання, що відзначений Emmy двічі за такий короткий проміжок часу".